Історія справи

Постанова ВГСУ від 18.06.2015 року у справі №920/725/13
Ухвала КГС ВП від 16.09.2018 року у справі №920/725/13
Постанова ВГСУ від 18.06.2015 року у справі №920/725/13
Постанова ВГСУ від 02.10.2014 року у справі №920/725/13
Постанова ВГСУ від 18.05.2016 року у справі №920/725/13
Постанова ВГСУ від 03.07.2014 року у справі №920/725/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2014 року Справа № 920/725/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Удовиченка О.С.суддів:Міщенка П.К., Поліщука В.Ю.розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4на ухвалу та на постанову господарського суду Сумської області від 09.09.2013 (про визнання кредиторських вимог ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства "Сумиоблагротехсервіс") Харківського апеляційного господарського суду від 05.05.2014у справі№ 920/725/13 за заявою Публічного акціонерного товариства "Сумиоблагротехсервіс"про визнання банкрутомліквідаторІваненко Наталія Олександрівна в судовому засіданні взяли участь представники :

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України " Гижко О.Л.В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Сумської області від 09.09.2013 визнано та включено до реєстру вимог кредиторів боржника кредиторські вимоги ОСОБА_5 у розмірі 13 858,45 грн., з яких :13 358,45 грн. заборгованість по заробітній платі та середній заробіток включено до 1 черги, 500 грн. моральної шкоди - до 6 черги вимог кредиторів.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 ухвалу господарського суду Сумської області від 09.09.2013 залишено без змін.

ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.05.2014, змінити ухвалу господарського суду Сумської області від 09.09.2013 шляхом викладення пункту 1 резолютивної частини ухвали у такій редакції: "Визнати кредиторські вимоги ОСОБА_5 до боржника - Публічного акціонерного товариства "Сумиоблагротехсервіс" у розмірі 13 358,45 грн., з яких: 3 248,47 грн. (заборгованість із виплати заробітної плати та вихідної допомоги) як вимоги першої черги; 10 609, 98 грн. (заборгованість із виплати середнього заробітку та моральної шкоди) як вимоги шостої черги та включити до реєстру вимог кредиторів " .

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень норм матеріального та процесуального права, зокрема: 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ч.3 ст.104 ГПК України.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Сумської області від 13.05.2013 порушено провадження про банкрутство ПАТ "Сумиоблагротехсервіс" за процедурою, передбаченою ст.95 Закону України "про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон).

Постановою господарського суду Сумської області від 27.05.2013 визнано банкрутом ПАТ "Сумиоблагротехсервіс", відкрито ліквідаційну процедуру.

ОСОБА_5 звернувся до місцевого суду з заявою від 16.07.2013 та доповненнями до неї від 26.07.2013 про визнання кредиторських вимог до боржника на суму 13 858,45 грн.

Суд першої інстанції, посилаючись на приписи ст.38 Закону, визнав вимоги ОСОБА_5 обґрунтованими та включив їх до реєстру вимог кредиторів.

Суд апеляційної інстанції встановив, що вимоги ОСОБА_5 виникли на підставі рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27.12.2012 у справі №1806/9919/12. Рішенням стягнуто з ПАТ "Сумиоблагротехсервіс" на користь ОСОБА_5 заборгованість по заробітній платі в сумі 3595 грн. 58 коп., середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку 10109 грн. 98 коп., вихідної допомоги в сумі 1207 грн. 89 коп., а також моральну шкоду в сумі 500 грн. Загальна сума, яка присуджена до стягнення за вказаним рішенням складає 15413 грн. 45 коп. Судом встановлено, що ОСОБА_5 частково виплачено заборгованість по заробітній платі в сумі 1555 грн. 00 коп.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимог ОСОБА_5

Спростовуючи доводи заявника апеляційної скарги щодо неправомірного включення грошових вимог ОСОБА_5 в розмірі 10109,98 грн. заборгованості із виплати середнього заробітку до першої черги вимог кредиторів, суд апеляційної інстанції послався на приписи ст.45 Закону та постанову Верховного Суду України від 14.11.2012 у справі №6-139цс12. і дійшов висновку, що вимоги про стягнення середнього заробітку є вимогами, пов'язаними із виплатою заробітної плати, а тому повинні включатися до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Колегія Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.45 Закону, якою встановлено черговість задоволення вимог кредиторів, у першу чергу задовольняються вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі.

Згідно ч.1 ст.116 КзПП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Ч.1 ст.117 КзПП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Верховний Суд України, посилаючись на ст.ст.116, 117 Кодексу законів про працю України, дійшов висновку, що за своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це є компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку, на яку не поширюється дія мораторію, передбачена Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 14.11.2012 у справі №6-139цс12).

Відповідно до ч.5 ст.19 Закону дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Враховуючи, що дія мораторію не поширюється на вимоги по заборгованості із виплати середнього заробітку, норми Кодексу законів про працю України, якими врегульовано порядок виплати працівникові середнього заробітку, віднесені до розділу VII "Оплата праці", зазначені вимоги працівника про стягнення середнього заробітку є вимогами, пов'язаними з виплатою заборгованості із заробітної плати, а тому мають включатись до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч.1 ст.11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала господарського суду Сумської області від 09.09.2013 та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 09.09.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 у справі №920/725/13 залишити без змін.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді П.К. Міщенко

В.Ю. Поліщук